2011рік

Школа...Згадуючи її, у кожного з нас вона ви­кликає почуття радості, надії на зустрічі, згадку про перше юнацьке захоплення, першу вчитель­ку, випускний вечір чи початок нового навчально­го року. Адже у кожної людини певний проміжок її життя так чи інакше пов’язаний зі школою. Це в її стінах діти здобувають такі необхідні всім знання, вчаться жити в колективі, дотримуватися загаль­ноприйнятих норм поведінки. Школа - це шлях у доросле життя, фундамент майбутнього кожної людини.

Історія Сираївської ЗОШ І-ІІІ ступенів розпочи­нає свій відлік 19 жовтня 1961 року, коли голова місцевого колгоспу Микола Федосович Хоменко разом з завгоспом школи Г. Красником на уро­чистому мітингу з нагоди відкриття школи перері­зали червону стрічку і вручили її разом з ключем від школи директору Петру Савичу Тополю - лю­дині, яка все своє життя віддала вихованню моло­дого підростаючого покоління, за плечами якого уже був досвід роботи.

Просторі світлі класи двоповерхової новобудо­ви були швидко заповнені галасливою дітворою з Сираїв та навколишніх сіл - Сокирина, Карпок, Єркова, Гарбузина, Познього. Півстоліття тому ні про який підвіз учнів до школи не було й мови, тож кожного ранку до школи поспішали учні зде­більшого пішки і лише окремі їхали велосипеда­ми.

Що стосується педагогічного колективу, то він у повному складі перейшов з Єрківської школи в Сираївську, за винятком частини педагогів 1-4 класів, які залишилися працювати в реоргані­зованій в початкову - Єрківській школі. Це був досвідчений, згуртований, дружний колектив од­нодумців, які всі свої знання і вміння, багатий до­свід, своє серце віддавали сповна дітям. Вчите­лі теж не всі були місцеві - частина з Козельця, Гарбузина, Єркова, Сокирина, Карпок. Згодом у школі працювали педагоги з Остра, Карпилівки, Ничогівки, Красилівки. А тому питання забезпе­чення житлом вчителів на селі було дуже акту­альним. У 1975 році напередодні 1 вересня було здано в експлуатацію двоповерховий чотирьохквартирний будинок для вчителів, який був побу­дований у рекордно-короткий термін - всього за чотири місяці.

Про історію будівництва школи хочеться ска­зати окремо. Подія ця була унікальною на терені УРСР - приміщення школи було побудоване на кошти місцевого колгоспу, чого раніше в Україні не було. Справа в тому, що в той час заклади освіти будувалися виключно за кошти державно­го бюджету. Щоб вирішити таке складне питання як фінансування будівництва школи, голові сіль­ської ради  П.Ф. Краснику довелося більше де­сятка разів їхати до Києва, «пробивати» будівни­цтво не лише в Раді Міністрів УРСР, а й в ЦК КПУ. Початок будівництва, як говорили тоді причетні до цього люди, погоджували навіть з Москвою, і лише після всіх бюрократичних тяганин дане питання було вирішено позитивно. Щоб уя­вити, який значимий подарунок сираївські колгоспники піднесли СВОЇМ (і не лише) дітям, наведу такі цифри: на спорудження школи витратили понад 500 тисяч цеглин, близько 1000 мЗ подрібненого каменю, 1300 листів шиферу, більше сотні тонн цементу, десятки кубів лісоматеріалу. Для монтажу електромережі витратили 2.5 км електропроводу та 70 чавунних радіато­рів. Загальна вартість будівництва стано­вила 130 тисяч радянських карбованців (після реформи 1961 року). У ті часи це була дуже значна сума, якщо зважати на те, що це були кошти колгоспу ім. Комін­терну.

В 1966 році школа була реформована в середню школу - десятирічку. Перший випуск десятикласників було здійснено в 1968 році, класним керівником випускни­ків був Д.Й. Чичикало, який і сьогодні з тепло­тою згадує багатьох своїх вихованців. Коли школа стала середньою, в ній почали навчатися випус­кники з навколишніх восьмирічних шкіл - Омелянова, Ничогівки, Озерного, а це дало можливість відкривати по два паралельні класи. Загальне число учнів в окремі роки сягало 660. Такою кіль­кістю сьогодні можуть похвалитися лише окремі міські школи району, а про сільські нема й мови.

Підвозу учнів до школи в той час не було, учні старшокласники з Ничогівки, Омелянова жили в шкільному гуртожитку, а харчувалися в шкільній їдальні, за рахунок власних продуктів, які батьки надавали з дому. У школі було введено в штат ви­хователів, кухаря. Держава витрачала значні ко­шти на задоволення потреб молодого покоління.

Пройшли роки. За піввіковий відрізок часу Сираївська ЗОШ І-ІІІ ст. виростила й виховала, ви­пустила у доросле самостійне життя більше ніж 1500 учнів. Нажаль, в останні десятиріччя кіль­кість учнів значно зменшилася з відомих усім нам причин. На кінець 2010-2011 навчального року в школі навчалося 137 школярів з десяти населе­них пунктів які підвозяться до школи двома шкіль­ними автобусами. У цьому навчальному році на зміну 9 випускникам 11 класу за парти сіли 12 першокласників, які прибули з Омелянова, Калитянського, Озерного, Сокирина, Сираїв та Кар­пок.

Потрібно розповісти про зміни, що відбулися в матеріально-технічному забезпеченні школи за останні роки її функціонування. В школі є необ­хідна кількість навчальних кабінетів, які дають можливість вчителям викладати програмовий матеріал на високому науково-методичному рівні й давати учням міцні знання. Наші сільські шко­лярі не відстають від своїх міських ровесників у питанні інформаційно-комп’ютерних технологій.

У розпорядженні учнів комп’ютерний клас, який має комп’ютери останнього покоління з виходом в інтернет. Оволодіння комп’ютером на сьогод­ні це не данина моді, а життєва необхідність. І тому діти з великим задоволенням прагнуть його освоїти. Забезпечена школа і сучасним музичним обладнанням - електропіаніно, підсилювачі, мі­крофони, колонки, - що значно полегшує роботу вчителя музики і співів, дає змогу проводити на належному рівні виховні заходи, можливість об­дарованим дітям проявити себе у пісні, танці, лі­тературі, малюванні.

Зараз учні, вчителі, техпрацівники вже забули той час, коли діти й дорослі сиділи на уроках в зимовому одязі. Завдячуючи З.О. Курловій, яка в той час була директором школи, у 2007 році школу було газифіковано. Для цього збудовано нову газову котельню, де встановлено сучасні га­зові котли, повністю замінені труби й радіатори в двох шкільних приміщеннях та їдальні на сучасне обладнання. Вже чотири зими в школі тепло й за­тишно.

       Потрібно сказати добре слово й про тих, хто навчав і навчає дітей. Як було вже зазначено, першим директором Сираївської школи з 1961 по 1986 рік був П.С. Тополь, який за чесну, само­віддану працю на освітянській ниві був нагоро­дженим медаллю Макаренка та знаком «Відмінник освіти України». Учасник бойових дій в роки Великої Вітчизняної війни, кавалер багатьох бо­йових нагород, Петро Савич заслужено користу­вався повагою й авторитетом серед колег школи, району, односельців. Завдяки його турботі про молоде підростаюче покоління в 1974 році впер­ше в районі було запроваджено професійну під­готовку старшокласників, які вивчали автосправу й отримували посвідчення водіїв категорії «В» і «С». Для цього в школі була створена відповідна матеріально-технічна база, три навчальні і один транспортний автомобілі. І сьогодні учні, які самі стали не лише батьками, а й мають вже онуків, з теплотою згадують свого директора, який завжди був принциповим, вимогливим, але справедли­вим. Державні інтереси завжди були попереду власних, він прагнув працювати так, щоб люди говорили лише спасибі. Саме він у свій час давав мудрі поради своїм колегам-вчителям, які потім теж стали директорами шкіл в районі: П.П. Данилець, В.М. Хворостина. Пізніше посаду директора школи обіймали: Д.І. Сакір, який нині очолює Козелецький МНВК, О.М. Лисенко та З.О. Курлова, яка передала естафету Н.П. Розлач.

Вчителями працювали і працюють на терені України багато випускників Сираївської школи. На даний час в стінах рідної школи шість її колишніх випускників: П.П. Красник, Г.І. Позній, М.П. Сила, А.І. Мойсеєнко, В.М. Орєшко, О.М. Москалець. В школі великий загін вчителів, яких сьогодні не можна уявити без гомінкої шкільної дітвори, хто з дня в день, з року в рік протягом всього свого дорослого життя йде до рідної школи. Це наші ветерани педагогічної ниви і молодь. У трудових книжках мають єдиний запис «Прийнятий на по­саду вчителя Сираївської школи» П.П. Красник, Л.В. Красник, Н.П. Євдокимова. Досить великий педагогічний стаж вчителя нашої школи має Т.М. Іщенко, Н.В. Шелест, А.І. Мойсеєнко, Н.В. Сакір, В.П. Проценко. Поряд з досвідченими фахівцями працюють їх молоді колеги, які в свій час прийшли з інших шкіл чи після закінчення вузу: Г.О. Коршок, Я.В. Коломієць, С.М. Семистрок, О.В. Масол, Т.М. Моргунець, О.В. Коваленко, Н.О. Сочивець.

Самовіддано працювали на освітян­ській ниві, а нині перебувають на заслу­женому відпочинку Д.Й. Чичикало, Г.М. Бойко, М.Г. Бойко, В.Т. Душин, Я.О. Душина, К.Ю. Вовкодав, В.П. Титенко, Н.А. Шевченко, Г.М. Редченко, Є.Я. Брачун, О.В. Тонконог, О.М. Лисенко, З.О. Курлова. Нажаль, багатьох ветеранів педа­гогічної ниви нема сьогодні серед нас. Але ми їх завжди будемо пам’ятати. І хай вибачать автору цих рядків, що не називає всіх поіменно, боюсь пропус­тити чиєсь прізвище, образивши таким чином пам’ять про цю людину.

Кожного ранку з шкільного двору виїжджають на маршрути два шкіль­ні автобуси, за кермом яких водії В.Г. Красник та С.О. Сирай, які разом з вихователями-супроводжуючими В.М. Орєшком та М.П. Силою вчасно підвозять дітей до школи, а після занять додому.

Неможливо уявити життя школи і без технічного персоналу, який завжди дбає про чистоту й затишок у примі­щеннях школи. Це заступник директо­ра з господарських питань О.О. Позня, техпрацівниці Н.С. Сербін, Н.І. Жерибор, Т.Ф. Орішко, Т.П. Топіха, робітник по ремонту М.Ф. Грицан.

    Нашу школу досить часто відвідують поважні високі гості. Кожен візит надзвичайно хвилююча і відповідальна по­дія для всього колективу школи. Ми пишаємося тим, що до нас у свій час завітали найвищі посадовці нашої держави: Президент України В. Янукович, Міністр науки і освіти, молоді і спорту Д. Табачник, Міністр культури та туризму М. Кулиняк та депутати Верховної Ради.

Сираївська ЗОШ І-ІІІ ст. широко й привітно відчиняє свої двері для всіх її випускників. Вона рада бачити в своїх рідних пенатах всіх, хто в свій час були її учнями, а нині працюють в різних ку­точках нашої України та за її межами. Але як би далеко ви не були, шановні випускники Сираївської школи, я впев­нений, що ви завжди будете з щемом у серці згадувати найкращі роки свого дитинства й юності, роки свого станов­лення, які пройшли в стінах рідної шко­ли.